Батькам майбутніх вихованців

	Відповідно до Статті 4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язковою складовою системи безперервної освіти в Україні.

Здається, тільки недавно ваш малюк народився, в перший раз посміхнувся та зробив свій перший крок. Але час минає дуже швидко, і батьки малюка вирішують, що настав час відвідувати садок. Це дуже відповідальне рішення і важкий період і для дитини, і для родини, але, користуючись певними рекомендаціями, процес адаптації дитини можна зробити набагато легшим.

Одже, що таке адаптація. Саме слово походить від латинського «adaptatio», що означає пристосування. Адаптація – це процес пристосування організму до нових умов. Є нові умови – значить, обов’язково має бути й адаптація. Навіть якщо її на перший погляд не видно.

Адаптація– це не добре і не погано, це нормально, нові умови – завжди стрес. У незнайомій ситуації дитячого садка дитина переживає нові емоції, вчиться розлучатися з мамою, звикає до нового розпорядку дня до нових людей, до нової їжі і нового місця, до нової мікрофлори. Можна це порівняти з відчуттями космонавта, вперше вийшовшого у відкритий космос. Адаптація зачіпає весь організм: від шлунково-кишкового тракту до імунної системи.

Але переживати стрес можна по-різному. Конструктивно – освоюючи нові умови, або деструктивно – руйнуючи самого себе. Фахівці окреслили 3 вида адаптації:

легка адаптація - поведінка нормалізується протягом 10-15 днів; дитинавідповіднонормі додає у вазі, адекватно поводиться в колективі, не хворіє протягом першого місяця відвідування дошкільного закладу;

адаптація середньої тяжкості - зрушення нормалізуються протягом місяця, дитина на короткий час втрачає у вазі; може наступити одноразове захворювання тривалістю 5-7 днів, є ознаки психічного стресу;

важка адаптація триває від 2 до 6 місяців; дитина часто хворіє, втрачає вже отримані навички; може настати як фізична, так і психічне виснаження організму

Як проходить адаптація?

Перший етап– орієнтовний. Дитина потрапляє у нову ситуацію, і що в ній робити, абсолютно не зрозуміло. Одні діти плачуть, інші захоплюються новими іграшками і, здається, не помічають змін.
Потім ефект новизни проходить, дитина вже втомилася від щоденної необхідності рано вставати і йти кудись, від розлуки з мамою. З’являються сльози по ранкам і істерики ввечері. Дитина може втратити у вазі або навіть захворіти. Цей період займає близько двох тижнів у разі легкої адаптації, місяць-півтора – у разі середньої, у важких випадках затягується надовго.
Наступний етапзвикання вже не такий яскравий, здається, що вже все закінчилося. Але це не так. Навіть якщо дитина не плаче вранці, їсть, спить і активно грається, адаптація ще триває. Просто малюк вже почав справлятися зі стресом. На цьому етапі його ні в якому разі не можна перевантажувати, інакше може статися зрив, що, швидше за все, обернеться хворобою дитини.

У нашому дитячому закладі, особливо в ясельних групах, практикується так звана «м’яка адаптація». Спочатку діти ходять туди на пару годин, потім до обіду, через деякий час (терміни для кожної дити індивідуальні) починають залишатися на тиху годину, а на повний день залишаються тільки тоді, коли дитина вже в змозі не страждати. Це іноді викликає невдоволення батьків: мовляв, вихователі не хочуть працювати, ось і вимагають під приводом адаптації забирати дітей так рано. Адже дитина вже не плаче і цілком могла б через два тижні ходити в дитячий садок на весь день.
Звичайно, ми могла би. Але це і було б те саме перевантаження, яке вилилося б у постійні хвороби дитини. Тому дуже важливо розуміти, що м’яка адаптація – це турбота саме про дитину.

Оптімальний вік малюка для початку відвідування закладу дошкільної освіти - це або 2,5 року, або вік після 4 років. Це обумовлено тим, що до 2,5 років дитина досить самостійна особистість, потенційно готова влитися в колектив, але в 3 роки майже у кожної дитини спостерігаються вікові зміни в поведінці, і краще, якщо період адаптації до дитячого саду не буде збігатися з кризою трьох років.

Як же посприяти дитині легко і швидко адаптуватися в садку?

Допомогти своєму малюкові простіше пережити розставання з мамою і звикнути до нового етапу в житті можна. Заздалегідь, десь за 2-3 місяці, починайте його готувати.

• По-перше, зробіть режим дня дитини максимально схожим на режим, дотримуваний в дитячому саду. Підйом в 7:00-7:30, сніданок близько 8:30-9:00, обід в 12:00, післяобідній сон до 15:00, вечеря в 19:00-19:30, далі нічний сон - лягати спати потрібно не пізніше 21:00. Треба намагатися не зрушувати графік більш, ніж на півгодини, навіть у вихідні дні.

Важлива дрібниця, або про що не варто забувати: Придбайте до садка кілька комплектів зручного одягу. Бажано, щоб якийсь час дитина походив в ній будинку, щоб заздалегідь подивитися, наскільки одяг зручна у носінні і проста для одягання і зняття самим малюком. Наприклад, застібки повинні бути простими (гудзики, липучки) і перебуває в доступному для дитини місці (бажано спереду).

• По-друге, допоможіть вашому чаду придбати елементарні навички самообслуговування. Як правило, дітки, які вміють самі їсти ложкою, пити з кухля, писати і какати на горщик, вмиватися і мити руки, витирати руки рушником, намагаються одягатися і роздягатися, а також які самостійно засинають, відчувають себе впевненіше і легше звикають до нового етапу життя - ходити в дитячий сад.

• По-третє, завчасно і плавно привчайте дитину перебувати якийсь час без вас. Навіть якщо раніше малюк проводив весь час з мамою, тепер частіше залишайте його з іншими родичами, близькими друзями сім'ї або нянею. Нехай звикає до того, що мама може піти, але вона завжди за ним повернеться в той час, в який обіцяла. Намагайтеся повертатися до малюка вчасно, і поступово малюк сприйме знаходження без мами як нормальне природне явище, власне, як воно і є.

• По-четверте, дуже знадобляться навички спілкування - з однолітками, а також з малознайомими і новими дорослими. Перед тим, як піти перший раз в сад, візьміть за звичку частіше гуляти на дитячих майданчиках, ходити в гості, зустрічати гостей у себе вдома, а також відвідувати інші заходи, де можуть бути діти, особливо, уже відвідують дошкільні освітні установи. Учіть дитину спілкуватися з однолітками - грати разом, ділитися іграшками, не віднімати чужі іграшки, вміти постояти за себе. Показуйте своєю поведінкою та словами, як треба чинити в різних ситуяціях. Давайте можливість дитині спробувати вирішити конфлікт самостійно, не поспішайте йому на допомогу відразу. Учіть дитину знайомитися: спочатку самі показуйте, як і що прийнято говорити, потім все частіше давайте проявляти ініціативу йому.

Є думка: Багато дитячих лікарів радять з малого віку починати загартовування дитини. Це зміцнить фізичне здоров'я малюка до того моменту, коли він піде в ДНЗ. Причому, для цього необов'язково щодня обливати дитину крижаною водою, досить його ходіння босоніж дома, знаходження на свіжому повітрі, повітряні та сонячні ванни протягом тривалого часу (в розумних межах).

• По-п'яте, ненав'язливо розповідайте дитині, що таке дитячий сад - що туди ходять дітки, коли підростають, як тато і мама ходять на роботу, там дітки грають, гуляють, малюють, читають, танцюють, спілкуються, там багато різних іграшок і книг. Можна навіть пограти в дитячий сад, показавши в грі, як діткам там цікаво і добре, що вони там роблять і обов'язково як наприкінці «дитсадівського дня» їх забирають додому мами і тата. При бажанні можна заздалегідь познайомитися з вашим вихователем.

• По-шосте, завжди відгукуйтеся про дитячий садок в позитивному ключі, з упевненістю, що дитині там сподобається. Ніколи при дитині не лайте майбутнього вихователя і не лякайте малюка садом.

А головне, запасіться терпінням: адаптація до дитячого саду може тривати від кількох місяців до півроку. У цей період дитина може гірше спати і їсти, більше вередувати й вимагати уваги до себе, частіше хворіти. Від вас вимагається уважне і доброзичливе ставлення до свого малюка, розуміння його труднощів, любов і віра в те, що він обов'язково справиться.

Поставтеся до походу в садок серйозно, адже, по суті, це перша «робота» малюка. Підтримайте його!

Правильна поведінка рідних в період адаптації:

-говорити дитині, що вона вже доросла,
-не залишати надовго - на цілий день в групі.
-погуляти після відвідування на майданчику садка,
-давати із собою улюблені іграшки,
-повідомляти вихователя про особливі звички дитини,
-довіряти працівникам установи,
-придумати ритуал "прощання" і обіграти вдома,
-зустрічати дитину з посмішкою,
-розповідати дитині якомога більше доброго про садок,
-підтримувати самостійність дитини вдома.

Чого не потрібно робити:

-негативно відгукуватись про спеціалістів закладу,
-наказувати вдома дитину за капризи в садку,
-виявляти тривогу, неспокій, плакати з приводу важкого звикання малюка,
-забороняти контакти з іншими дітьми,
-залякувати дитину дитячим садком.

Ознаки позитивної адаптації дитини в садку - хороший апетит, спокійний сон, адекватна реакція на діяльність з вихователем, бажання спілкуватись з дітьми, іти в групу, нормальний емоційний стан.