Консультації та рекомендації для батьків

/Files/images/metod_rabota/документи.jpg

Епідсезон ГРВІ, грипу та COVID 19. Рекомендації для батьків

Пам'ятка: "Профілактика грипу та ГРВІ для дітей"

Вітряна віспа у дітей. Лікування і профілактика

Практично кожна людина в дитинстві переносить захворювання, яке називається вітряна віспа. Що ж це за хвороба і як вона протікає? Чим допомогти своєму малюкові в разі інфікування?

Як можна заразитися вітрянкою?

Вітряна віспа є однією з поширених хвороб, яка зустрічається у дітей. Хворіють нею всього раз, а після, у людини формується імунітет на все життя, причому вітрянка у дітей проходить набагато швидше і легше, ніж у старших. Даним захворюванням заражаються повітряно-крапельним шляхом, а хворіють на нього, в основному, діти до 12 років. Якщо в дитячому садку захворіє хоч одна дитина, то підхопити може майже кожний хто не хворів. Потрібно пам'ятати, що вітряна віспа - це не звичайна закладеність носа, це інфекційна хвороба, а тому лікування повинно проходити в карантині. Хоча, в зарубіжних країнах хворої дитини не відлучають від суспільства, оскільки вважають, що захворіти вітряною віспою потрібно раніше. Інфекційна хвороба стає за добу, але шкірні висипання починаються пізніше. За словами медичних працівників карантин триває дев'ять днів з появи висипань.

Ознаки вітрянки і як розвивається захворювання

Вітряна віспа ні у дітей, ні у дорослих не дає про себе знати від одного до трьох тижнів, так як відбувається інкубаційний період. Коли цей період закінчується, у хворого моментально піднімається температура тіла до 39,5 градусів, одночасно з цим з'являється і висип. Також ознаками вітрянки є головні болі і млявість.

По початку, з'являється несильний шкірний висип, а через невелику кількість часу вона збільшується. Висипання рожевого кольору і випуклої форми, а після, утворюються бульбашки з рідиною. Їх ні в якому разі не можна тиснути. Дуже неприємним є те, що висип має найсильніший свербіж, і після зникнення одних бульбашок, виникають інші. Також їх не можна чесати, щоб запобігти попадання інфекції в рани. Вітрянка у дітей проходить «бугристо». Нова висип, як правило, з'являється протягом чотирьох днів, а після, хвороба йде на спад. Там, де були бульбашки, залишаються сліди у вигляді кірочок, але вони теж з часом відпадають самі по собі.

Лікування вітряної віспи у дітей

Перше, що необхідно пам'ятати, що вітряна віспа - це інфекційне захворювання, а тому антибіотиками її неможливо вилікувати. Але чому все-таки іноді в комплексне лікування вводяться антибіотики? Справа вся в тому, що в окремих випадках до вітрянки може приєднатися бактеріальна інфекція, внаслідок чого, починається гноїння висипки. Найчастіше це виникає через розчісування. Тому, як би не було це важко, потрібно намагатися постійно відволікати дитину від чесання. Як правило, лікування відбувається в домашніх умовах, але постійно потрібно дотримуватися постільного режиму. Медикаментів від вітрянки не існує. Але, для запобігання появи нової висипу, треба частіше змінювати постільну білизну і одяг. Також, можна періодично приймати ванни зі слабеньким розчином марганцівки, особливо це ефективно для дуже маленьких дітей, так як їм важко пояснити, що не можна чесати висип, а марганцівка полегшує свербіж. Крім усього вище перерахованого, бажано дотримуватися слабкої дієти. Вітрянка у дітей проходить ще легше, якщо з їхнього раціону виключить алергени. Потрібно інтенсивно вживати молочні продукти і достатньо рідини.

Також, при лікуванні не виключено і застосування жарознижуючих препаратів, але їх потрібно давати тільки при температурі, яка вище 38. Не рекомендується давати дітям аспірин, краще - парацетамол. Для зняття свербіння, доктор може призначити антигістамінний засіб, наприклад «Діазолін». Дуже багато батьків намагаються лікувати вітрянку зеленкою. Але вона не лікує, а лише знезаражує і трохи зменшує свербіж. Ні в якому разі не можна мазати висип спиртом.

Ускладнення вітрянки у дітей

Можуть бути зовнішні ускладнення вітряної віспи - це рубці, які залишаються в тих місцях, де були бульбашки. Також, іноді може бути гноїння. Дуже рідко після вітрянки виникає енцефаломієліт - запалення головного мозку.

Особливо небезпечною є вроджена вітрянка. Щоб запобігти зараженню під час вагітності, потрібно зробити щеплення, воно робиться тільки не хворівшим на вітряну віспу раніше. А в основному, вітрянка у дітей, яким більше року, протікає без слідів і без ускладнень, але тільки при гарному догляді.

Профілактика вітрянки

Уникнути інфікування практично неможливо. Якщо в якомусь громадському місці, незадовго побував хвора людина, то вірус вже залишився в повітрі. Якщо сильно оберігати дитину від зараження в дитинстві, то вона може захворіти в старшому віці. А як говорилося вище, у дорослої людини хвороба протікає набагато складніше. Так що не потрібно сильно хвилюватися, якщо малюк побував у контакті з хворим, нехай він краще перехворіє на вітряну віспу в легкій формі і без усіляких ускладнень. Профілактичні заходи треба застосовувати лише до тих дітей, які лікуються від раку чи СНІДу. Щеплення від вітряної віспи рекомендується робити всім дітям, яким виповнився рік.

Також необхідно пам'ятати, що якщо відбувся контакт з хворим вітрянкою, потрібно негайно звернутися до лікаря, особливо якщо у дитини слабка імунна система.

Кишкові інфекції та їх профілактика

Гострі кишкові інфекції, харчові отруєння та їх профілактика

До гострих кишкових інфекцій відносяться : черевні тифи, сальмонельози, дизентерія, гастроентероколіти, холера. Актуальними чинниками передачі кишкових інфекцій залишаються неякісно промиті овочі, зелень, фрукти, ягоди й молочна продукція, що купується населенням на ринках, у т.ч. стихійних, у приватних осіб, зберігається без належних температурних умов та вживається без необхідної термічної обробки. При сальмонельозі провідними факторами передачі є сирі або недостатньо термічно оброблені яйця, м'ясо птиці, приготовлене з порушенням гігієнічних вимог. Більшість групових інфекційних захворювань та отруєнь виникають після проведення масових святкувань. Основними причинами спалахів є нехтунання елементарними правилами особистої гігієни, порушення технологій приготування їжі, зберігання харчових продуктів в антисанітарних умовах, без належного температурного режиму. Факторами передачі інфекції найчастіше стають готові страви, молоко і молочні продукти, кондитерські вироби, які готуються "із запасом", що призводить до накопичення у продуктах збудників інфекційних захворювань та продуктів їх життєдіяльності. Зараження відбувається при проникненні збудника через ротову порожнину в організм здорової людини, визиваючи ураження травної системи. Захворювання проявляється в вигляді тих чи інших порушень функцій органів травної системи. Характерними є нудота, блювота, діарея, різкі болі в області живота, загальна слабкість, підвищення температури тіла. Від хворої людини збудник з виділеннями попадає в зовнішнє середовище. Тривале виживання мікробів в зовнішньому середовищі, забруднення ними води, фруктів, овочів, харчових продуктів при вживанні яких відбувається зараження здорових осіб, ставить ці інфекції в ряд найбільш розповсюджених в даний час. Джерелом кишкових інфекцій є хвора людина. Але головними розповсюджувачами є особи з легким перебігом захворювання і особливо ті, хто по роду своєї діяльності зайнятий в сфері обслуговування населення. А саме - продавці продуктових магазинів, робітники системи громадського харчування, підприємств харчової промисловості, дитячих закладів. Залишаючись на робочому місці, такі співробітники, будучи хворими, здатні забруднювати збудниками все, до чого торкаються їх руки: посуд, харчові продукти, предмети навколишнього середовища.

З метою профілактики інфекційних захворювань та харчових отруєнь рекомендовано:

- не вживати продуктів і напоїв при найменшій підозрі щодо їх недоброякісності та з простроченими термінами споживання. Зберігати продукти харчування тільки у спосіб, зазначений на упаковці, та у встановлений термін;

- не купувати продукти харчування на стихійних ринках або з рук у приватних осіб. Купуючи будь-які харчові продукти у торговельній мережі, споживач має право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку продукції;

- не вживати незнайомі гриби, ягоди, трави та інші рослини. При харчуванні у непристосованих умовах (ліс, пляж тощо) виключати контакт продуктів з ґрунтом та піском;

- не готувати страви із запасом; приготовлені страви бажано вживати відразу, а у разі повторного споживання, вони мають проходити вторинну термічну обробку; зберігання виготовленої страви без холоду не повинно перевищувати 2 годин;

- не брати у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби або інші продукти, які потребують охолодженого зберігання);

- не приготовляти багатокомпонентні страви, що вимагають високої термічної обробки (паштети, м'ясні салати тощо)та не зберігати їх без холодильного обладнання, при споживанні овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною водою, а при споживанні дітьми - обдати окропом;

- не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання (ріки, озера, підземні джерела, поверхневі води тощо);

- для пиття і приготування їжі використовувати воду тільки з централізованих джерел водопостачання або питну бутильовану; при неорганізованому відпочинку (туристичні мандрівки, екстремальний туризм тощо) для миття посуду і рук вода має бути профільтрована і проварена; для пиття та приготування їжі необхідно мати з собою запас питної води;

- перед приготуванням їжі та перед її вживанням завжди мити руки з милом; обов'язково мити руки після відвідування туалетів;

- при відпочинку з дітьми батьки повинні ознайомити дітей з правилами харчування та правилами дотримання особистої гігієни; дорослим необхідно ретельно слідкувати за тим, щоб діти не споживали незнайомі ягоди та продукти;

- для купання та відпочинку слід користуватися лише офіційно дозволеними пляжами;
- вести боротьбу з мухами.

У разі виявлення перших ознак кишкового захворювання необхідно терміново звернутись до найближчої лікувальної установи. Самолікування небезпечне для здоров'я ! Неконтрольоване і неправильне застосування антибіотиків та інших антибактеріальних препаратів приводить до того, що в кишківнику знищуються не тільки збудники хвороби, але й корисна мікрофлора. При недостатньому неадекватному лікуванні може сформуватися здорове носійство інфекції, а перехворіла людина не маючи клінічних проявів, продовжує виділяти збудників, що особливо небезпечно для оточуючих.

Бережіть своє здоров'я!


Весняний авітаміноз у дітей

Весняний авітаміноз як у дорослих, так і у дітей в наші дні є цілком очікуваним явищем для більшості, навіть не дивлячись на вживання в їжу свіжих овочів і фруктів.

Як правило, весняний авітаміноз є логічним наслідком таких чинників, як:

1. Перенесені за осінньо-зимовий період простудні та вірусні захворювання.

2. Витрачані вітамінно-мінеральні запаси за довгі зимові місяці, так як імунна система працювала в інтенсивнішому режимі.

3. Овочі і фрукти, які людина вживає взимку, вже не містять велику кількість вітамінів, так як вони руйнуються під час тривалого зберігання.

4. Збільшене споживання мінералів і вітамінів організмом, з-за необхідності перебудови роботи всіх органів і систем на весняний період.

Небезпека авітамінозу для дитячого організму

Можливо, на перший погляд проблема дитячого весняного авітамінозу не здається занадто серйозною. Адже зовсім скоро з'являться свіжі овочі і фрукти, і дитина отримає повний спектр необхідних речовин. Але це не зовсім так. Небезпека полягає в тому, якщо тривалий час в організм не надходить потрібна кількість того чи іншого вітаміну, він включає «економний режим», тобто задовольняється невеликою кількістю цього вітаміну. Коли ж вітамін починає надходити в організм з їжею в достатній кількості, організм вже не в змозі його засвоювати в необхідному обсязі. Таким чином, розвивається хронічний авітаміноз, який з часом завдає істотної шкоди дитячому організму і виявляється у вигляді серйозних патологій.

Симптоми авітамінозу у дітей

Зазвичай, авітаміноз у дітей з'являється у вигляді різних захворювань, наприклад, таких як, цукровий діабет або ожиріння, гіпотиреоз або анемія. До найбільш очевидних ознак авітамінозу у дітей належать:

· Постійна втома.

· Слабкість.

· Апатія.

· Задишка після несуттєвих фізичних навантажень.

· Зниження, а в деяких випадках, навпаки, підвищення апетиту.

· Шкіра набуває блідого відтінку.

· Частий пульс.

· Підвищене потовиділення.

· Порушення сну.

· Дитина може ставати дратівливою чи плаксивою.

· Виникає головний біль.

· Біль у м'язах.

· Дитина втрачає звичну активність.

Всі вище перелічені ознаки є приводом показати дитину педіатру, який зможе призначити комплексні вітаміни і мінерали. Категорично не слід самостійно лікувати авітаміноз, приймати вітаміни, придбані без призначення фахівця, оскільки це може істотно погіршити стан дитини і стати причиною розвитку більш серйозних захворювань. Слід пам'ятати, що, наприклад, деякі вітаміни групи В у надлишку можуть провокувати зростання онкологічних клітин!

Причини авітамінозу у дітей

· Головна причина дитячого авітамінозу полягає в неправильному, нераціональному харчуванні, а також у порушенні його режиму.

· Інтенсивний ріст дитячого організму в деяких випадках може супроводжуватися дефіцитом деяких вітамінів і мінералів, так як потреба в них підвищується в рази. Цей процес повинен контролювати лікар, який і прописує необхідний комплекс вітамінів.

· Дитячий імунітет дуже чутливий до навколишнього середовища. Якщо дитина проживає в екологічно несприятливому регіоні, потреба в додатковій кількості деяких вітамінів зростає.

Як діагностувати авітаміноз

Щоб точно дізнатися, яких саме мікроелементів не вистачає зростаючому організму, необхідно провести ряд лабораторних досліджень крові. Лікар призначає лікування тільки після отримання результатів аналізів. Неозброєним оком неможливо зрозуміти навіть досвідченому фахівцеві, дефіцит якого саме вітаміну відчуває дитячий організм.

Профілактика авітамінозу у дітей

Профілактика розвитку авітамінозу у дітей полягає в організації раціонального, збалансованого харчування. Які продукти потрібні зростаючому організму і в якій кількості, може розповісти дитячий дієтолог, якого слід обов'язково відвідувати час від часу.

ЗАГАРТОВУВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Найліпшим проявом батьківської турботи є спрямування значних зусиль на формування міцного здоров'я дитини. Так що ж робити, щоб дошкільник зростав здоровим? Зміцненню імунітету сприяє загартовування, яке відбувається у різні способи, зокрема:

· прогулянки на свіжому повітрі за будь-якої погоди;

· провітрювання дитячої кімнати та спальні;

· обливання;

· обтирання;

· вмивання прохолодною водою.

У загартуванні можна використовувати природні чинники, які посилюють позитивний вплив фізичних вправ і сприяють зміцненню організму дитини. Під час такого загартування батькам, вихователям та медичним працівникам слід уважного спостерігати за дитиною.

Загартовувати - це означає систематично, багаторазово, дозовано впливати на організм тими чинниками, що часто спричиняють хвороби. Наприклад, досягати нормального протікання всіх фізіологічних процесів дитячого організму за будь-яких змін температури.

Головне завдання батьків у процесі загартування - створювати для дитини не «тепличні» умови, а такі, що дадуть їй змогу зміцнити вроджені захисні сили організму.

Коли і як починати загартовувати дитину?

Проводити процедури загартування необтяжливо і просто, якщо ввести їх до розпорядку дня. У разі регулярного проведення таких процедур сформовані батьками навички поступово перетворяться на спосіб життя дитини.

Загартовування треба починати лише тоді, коли дитина здорова, і ліпше за все з настанням теплої пори року. Першим етапом має стати загартування організму під час щоденних гігієнічних процедур. Умиватися дитина має без сорочки. Так вона має змогу вимити шию і верхню частину грудей і потім насухо витертися рушником.

Перебуваючи вдома, важливо стежити за температурним режимом. Температура повітря в кімнаті не - має перевищувати +18...+20°С, а вода для умивання - не вище ніж +17°С. Провітрювати кімнату слід не менше ніж 4-5 разів на день. Єдине попередження - уникати протягів, аби запобігти застуді. Якщо в кімнаті протяг, то дитина має перебувати в іншому місці.

Загартовування водою слід проводити поступово - через кожні 5-7 днів знижувати температуру води на 1°С, водночас уважно стежити за самопочуттям дитини і швидкістю її зігрівання після процедури.

Іноді потрібно тимчасово припиняти гартувальні процедури, зокрема у зв'язку з хворобою дитини. Після одужання їх потрібно відновити, проте продовжувати за температури води не нижче за +23 °С і меншої тривалості самої процедури.

Які способи загартовування рекомендувати батькам дошкільників?

Про те, як правильно загартовувати дитину, варто порадитися з педіатром. Знаючи особливості розвитку дитини, він може дати конкретні рекомендації. Розглянемо найбільш поширені способи загартування.

Одяг дитини необхідно добирати відповідно до погодних умов і рівня її фізичної активності. Через високу рухову активність діти менше мерзнуть ніж дорослі. Одяг має бути з натуральних тканин, щоб дитина не пітніла.

Завжди можна взяти з собою на прогулянку запасні речі, в які вдягнути дитину, якщо похолоднішає.

Удома треба одягати дитину так само, як дорослого. Якщо в помешканні тепло, досить трусиків і майки. Ходити вдома найліпше босоніж, але не по підлогах із кахелю чи ламінату, застеленому на бетонну плиту. У такому випадку необхідно одягати шкарпетки чи взувати капці.

Важливим способом загартовування є прогулянки на свіжому повітрі. Уже з перших днів життя дитині необхідно хоча б декілька годин перебувати надворі.

Вплив сонячного проміння — головне джерело вітаміну D, який у свою чергу відповідає за правильний ріст дитини. Тому варто якомога більше вільного часу проводити на свіжому повітрі, тим більше в теплу пору року. Улітку можна поставити на балконі або біля будинку басейн, у якому дитина плескатиметься.

Також потрібно якнайчастіше виїжджати на природу: до лісу, річки, моря.

Повітряні ванни - це ефективний спосіб загартування, який проводять у будь-яку пору року в приміщенні за температури +16 °С..+18 °С. При цьому дитину одягають лише в білизну.

Приймати повітряні ванни починають за температури +18°С й тривалості 5-10хв. Протягом подальших десяти днів тривалість повітряних ванн поступово збільшують до 20хв., а потім знижують температуру в кімнаті на 1°С кожні 5 днів. Лише вже загартовані діти можуть приймати повітряні ванни за температури +10...+12°С. У весняний і літній періоди повітряні ванни приймають надворі.

Дуже корисною для організму дитини є ходьба босоніж. Улітку на свіжому повітрі можна ходити по траві, піску, гальці тощо. У приміщенні ж доцільно застосовувати загартувальний комплекс «соляна доріжка». Розпочинається «соляна доріжка» резиновим килимком з виступами, на якому дошкільник стрибає. Це активізує рефлекторні точки стопи, що позитивно вливає на імунітет. Потім дитина ходить босоніж: по махрових рушниках, змочених у розчині морської чи кам'яної солі Далі дитина йде, витираючи ноги від солі, змоченим прісною водою рушником. Останній етап «соляної доріжки» — прогулянка сухим рушником. Після закінчення вправи дитина має одягти сухі шкарпетки.

Запорукою міцного здоров'я є водне загартовування. Корисно в кінці кожного купання обливати дитину водою, на декілька градусів холоднішою, ніж була під час купання. Поступове зниження температури водії поліпшує тонус її м'язів і підвищує імунітет. Для поліпшення кровообігу, стимулювання обміну речовин і заспокоєння нервової системи у воду можна додавати багату на мікроелементи морську сіль або відвари трав,

Слід зазначити, що загартовування водою слід починати в теплу пору року, щоб до осені організм дитини вже був добре загартований.

Для дітей, які часто страждають на нежить і кашель, підготовкою до водних процедур є сухі розтирання тіла жорсткою волохатою рукавичкою до почервоніння шкіри.

Проводити розтирання слід одразу після ранкової гімнастики. Через два тижні регулярних розтирань можна перейти до вологих обтирань. Рукавичку потрібно змочити водою за температури +30°С, віджати і швидко обтерти груди і живіт дитини, а потім витерти їх махровим рушником. Так само розтерти спину, потім - руки і ноги.

Кожні 5-7 днів температуру води знижують на 1°С, доки вона не буде +15°С. Якщо дотик вологою рукавичкою дитині неприємний, можна не знижувати температуру води, а залишити на позначці +20°С. Такі обтирання потрібно проводити впродовж року.

Простим і доступним способом підвищення імунітету є спеціальний гартувальний масаж, що проводять у чотири етапи:

Тиждень Засоби для розтирання дитини
Перший Суха рукавиця
Другий Волога рукавиця, змочена в теплій воді
Третій Волога рукавиця, змочена водою нижчої температури
Четвертий Масажна щітка

Темп зниження температури і застосування масажної щітки визначають відповідно до реакції дитини на процедуру.

Після кожної процедури дитина вдягає суху білизну.

Якщо дитині не до вподоби обливання водою з голови до ніг, то необхідно привчати до цієї процедури поступово: спочатку обливати прохолодною водою лише ніжки, потім - по пояс. Коли такі процедури стануть звичними, час переходити і до повного обливання. Загалом обливання проводять так: піввідра води виливають на . одне плече дитини і стільки ж на інше. Можна також застосовувати душ. Температуру води спочатку встановлюють +33...+32°С, а через 5-7 днів знижують на 1С°, поступово доводячи до +20°С. Після обливання тіло дитини розтирають до почервоніння шкіри.

Одним із найліпших способів загартування є купання. Починати купання дітей слід за температури води не менше ніж +18 °С. Перших 2-3 купання дуже короткі: достатньо лише увійти у воду і пірнути 2-3 рази. Після купання слід добре розтерти тіло дитини рушником.

Наступного разу тривалість перебування дитини у воді зростає до п'яти хвилин. Потім час купання слід поступово довести до двадцяти хвилин.

Якщо у воді або після виходу з неї дитині холодно, у неї «гусяча шкіра», посиніння губ і тремтіння, то купання було занадто тривалим.

Для щоденного миття ніг холодною водою в таз наливають воду, дитина опускає туди ноги по щиколотку і топчеться 2-5 хвилин. Після цього насухо витирає ноги. Спочатку температура води становить + 34...+35°С. Через 3-5 днів слід знизити температуру на 1-2°С, доводячи її до +15°С і навіть до +10°С. Під час миття ніг потрібно стежити за тим, щоб дитині не було холодно. Після ванни ретельно розтирають ноги рушником.

Ці процедури мають бути щоденними. Якщо дитина захворіла, їх проведення тимчасово припиняють, а після одужання - розпочинають систематичне проведення процедури з теплішої води.

Протипоказання до загартування дошкільників

Якщо дитина захворіла чи погано почувається, то загартовування слід припинити, незалежно від способу його проведення. Це загальне правило загартування, проте існують і специфічні протипоказання до деяких процедур. Зокрема повітряні ванни не проводять за сильного вітру і несприятливої погоди. Якщо дитина тремтить, у неї «гусяча шкіра» тощо, то процедури слід припинити.

Протипоказаннями для прийняття сонячних ванн є:

· температура повітря вище +30°С;

· усі форми диспепсії;

· кишкові інфекційні захворювання;

· гострі запальні захворювання.

Можливість прийняття сонячних ванн при туберкульозі легень вирішує лікар залежно від перебігу хвороби і стану хворого.

Купатися та плавати в басейнах та у відкритих водоймах заборонено у разі епілепсії або епілептичного синдрому, захворювання нирок, активної форми туберкульозу. Також не дозволяють купатися дітям з підвищеною температурою тіла та з гострими захворюваннями шлунково-кишкового тракту.

Розпочавши загартування дитини, не варто чекати дуже швидкого результату. Лише систематичне проведення процедур зміцнить її здоров'я. Наостанок слід наголосити, що процедури загартування мають викликати у дитини приємні відчуття, тому дуже важливо знайти до дитини індивідуальний підхід.

Перша долікарська допомога дітям-алергікам при укусах комарів, мокреців, інших дрібних комах

Діти-алергіки у весняно-літній період можуть постраждати від укусів комах, слина яких містить алергени, на прогулянці у парку, лісі, екскурсії на відкритому повітрі, навіть у приміщенні.

У дітей, які схильні до алергії, часто навіть одиночні укуси можуть викиликати алергічну реакцію на слину комарів, комах. Тому, як і у випадку з укусами пертинчастокрилих, у приміщеннях слід вдаватися до запобіжних заходів, а саме завішувати вікна та двері дрібною сіткою, аби комарі не могли попасти у приміщення.

Для більшої ефективності можна використовувати репеленти - речовини, що відлякують комах. На сьогодні існує великий вибір хімічних репелентів. Природні репеленти ж отримують з листя томатів, лаванди, гвоздики, аніса, кедра, евкаліпта тощо.Однак зауважте, що лікарі не радять наносити ці речовини на дитячу шкіру. Репелентом слід лише обробити сітку, яка прикриває вікна.

Якщо дитину вкусив комар, мокрець або інша дрібна комаха, необхідно:

- прикласти щось холодне до місця укусу;

- зняти свербіж та набряк від укусу за допомогою спиртовмісних настоянок (борний спирт, настоянка календули, навіть корвалол чи валокордин);

- намазати місце укусу маззю арніки або іншим антигістамінним гелем тощо;

- дати дитині антигістамінний преперат.

У разі розвитку алергічної реакції, супроводжуваної набряком, який збільшується, нудотою та утрудненим диханням, необхідно терміново звернутися до лікаря.

Невідкладної допомоги потребують усі діти з численними укусами, вираженими алергічними реакціями та при будь-якій зміні загального самопочуття навіть після одиночного укусу.

Кiлькiсть переглядiв: 2805